Форум села Блистова Чернігівської області: новини

Давно, давно, за часів дуже далеких,
Села тут не було, і не гніздилися лелеки,
А все навколо зеленіло і цвіло,
Краса тобі та й годі!
І все в гармонії було в незайманій природі.
Росли тут змішані ліси,
Трава не тронута косою.
І все жило в замріяній красі -
Ліси, луги, річки й ставки з джерельною водою.
Якось в ніч сюди ледь причвалав
Втікач знетямлений ходою,
Біля ставка в траві заночував,
Вкритий свитою й росою.
Прокинувсь рано, в ставку води попив,
Струсив росу з своєї свити,
Навколо подивився і зрадів:
- Яка краса! Ось тут я буду жити!
Згодом й хату збудував і повів мужицьку справу.
Коли питали: 'Де живеш?
Відповідав: 'В лісі, там близ ставу'.
Так, не так воно було, та не в тому справа,
-Започаткував же хтось село, нашу рідну Блистову.
Про назву нашого села
Легенда ще одна дійшла.
В ту далеку сиву давнину
Чернігівські князі полювать тут полюбляли,
І в надвечір'я, віддавши слугам дичину,
Біля ставка відпочивали.
Лягала ніч. Вже й місяць сріблясту хвилю золотив.
Мисливці, закінчивши трапезну справу,
Зачаровано дивились.
Бувало з них хтось говорив:
- Який же гарний тут блиск ставу!
Отож, як бачите, що назва нашого села
Від ставків суміжних і пішла.
Про наше ріднеє село в Іпатіївській літописі
В 1151 році записано було
Старославянською прописсю.
855 років з тих пір пройшло.
Це для села знаменна дата.
2006 - ювілейний рік для тебе, село,
А для селян твоїх велике свято.
А ще раніше в нашому селі,
На нашій праведній землі
У дядька Савчинім дворі
Виросли сини-богатирі.
Виросли і розійшлися.
Іван й Пилип осталися в селі.
Андрій старанно вчився.
А Терешко ( в кого він тільки вдався? )
З батьком трохи посварився,
І до міста в цирк подався.
На зорі прийдешнього століття
В борні він чемпіоном світу став.
А раніше - в своє неповноліття
Односельчан собою дивував:
Бувало, брав на плечі човен,
А в човні двоє веслярів.
Або в дошку дубову цвях до шляпки забивав.
А вже в зеніті слави
Зайти до лева в клітку захотів.
Правда тяжко, але справивсь,
І царя звірів навіки уложив.
Та в тій борні, десь, мабуть, ще з початку,
Лев зірвав з лапи печатку.
Краще б не боротися з звірями,
То вже не борня, то побоїще було.
Лев своїми пазурами вирвав в Савича ребро.
Та і після того товсті прути руками в дугу гнув
Ломав, бувало, з воза шкворень.
Ось такий колись земляк то у нас був

Закрити